З досвіду Робота з батьками дитячі страхи
Дитячі страхи та їх профілактика
Консультація для батьків
Мета. Дати батькам поняття, що таке страх, як дитина стає залежною від нього, як страх впливає на розвиток дитини. рекомендації батькам, як уникнути страхів.
Дошкільний вік — період, коли у дитини починає формуватися мораль, образ власного «Я», виникає проблема розібратися у взаєминах між людьми. Малюк потрапляє у світ нових емоцій, почуттів, стикається з життєвими ситуаціями, які часто не може пояснити. Внаслідок чого у дитини виникають страхи. Діти можуть боятися незнайомих людей, вигаданих істот, лишатися самими вдома, транспорту, лікарні, крові, уколів, фізичного та словесного покарання, страшних снів, стуку в двері, дитсадка, заходити в річку.
Проте, малята ще не здатні усвідомити такі почуття, як страх. Розуміння з'являться лише у старшому дошкільному віці. Страх стає більш складним почуттям, набуває різних форм і видів. Дитина боїться осуду колективу, відчуває страх бути не прийнятою в гру, страх самостійності. Усвідомивши свій страх, дитина починає з ним боротися. Деякі батьки помилково вважають, що почуття страху сприяє, формуванню у дитини слухняності, що страх — швидкоплинне переживання, яке не завдає дитині великої шкоди. Тому й сьогодні застосовуються як дисциплінарний метод фізичне й моральне покарання.
Тож знайте, що залякування небезпечне для психіки дитини. Якщо у дитя помітили будь-який страх, бийте у сполох, це вже перші симптоми великого внутрішнього напруження. Нервова система дошкільнят ще недосконала і тому самостійно їм подолати страхи дуже важко. І тут на допомогу повинні прийти і батьки, і працівники дитсадка .
Поради для батьків:
1.Кожний день приділяйте час для спілкування зі своєю дитиною. Дайте змогу поділитися своїми секретами та тривогами.
2.У ставленні до дитини орієнтуйтеся на її позитивні якості. Відшукайте хороші якості у малюка і частіше, хваліть, підбадьорюйте, сприймайте те, що він робить.
3.Повідомляйте дитині про вимогу чи заборону у дружній формі, м'яко, без примусу чи тиску.
4.Фізичні покарання не мають бути нормою і плануватися заздалегідь як метод виховання.
6.Страхи перед засинанням свідчать про те, що сфера несвідомого у в дитини тяжіє до тілесного контакту з матір'ю. Тож не намагайтеся привчати дітей засинати наодинці.
7.Позитивний приклад батьків, що володіють своїми емоціями, — передумова успішного подолання дитиною своїх страхів.
8.Навчаючи дитину писати, краще використовувати простий олівець на кінці з гумкою, щоб вона будь-якої миті могла витерти те, що не вийшло (це усуває страх неуспіху).
9.Не дозволяйте дитині дивитися фільми жахів, тому що вони ще не вміють розрізняти вигадку і реальність, а в особливі моменти вони навіть забувають, що все це лише на екрані. Частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками, їм мало читають, не граються з ними, рідко голублять. А більше сварять, навчають, погрожують. Тож любіть своїх дітей і піклуйтеся про них!
Поради для вихователів:
1.Встановіть тісний контакт з батьками своїх вихованців.
2.Новачку нехай саме діти пояснюють правила поведінки в садочку. Спочатку це можна доручити комусь із дітей, а вже потім познайомити з усім колективом.
3.Стежте, щоб встановлені правила поведінки у групі не призводили до емоційного та фізичного приниження когось із дітей його однолітками.
4.Вигадайте для окремих дітей умовний «секретний сигнал», який нагадував би їм про те, що вони зробили щось не так, і це треба негайно виправити.
5.Використовуйте умовні знаки з кольорового паперу, щоб сигналізувати не словом, а знаком про необхідність змінити поведінку дітей у гурті на невеликий період. Наприклад: говорити не можна — червоний трикутник, можнагратись, рухатись — зелений.
6.На заняттях застосовуйте прийоми гуманної особистісно - орієнтованої педагогіки співробітництва (відповідь на вушко).
7.Обговорюйте з дітьми різноманітні способи виходу з ситуації, які склалися чи могли б скластися у житті групи.
8.Надайте дитині можливість визначити її страхи. Обговоріть з дітьми різні випадки, які продемонстрували б, що те, чого вони бояться, насправді зовсім не страшне.
9.Проводьте 1 раз на тиждень День гарного настрою, День усмішки.
10.Визначте одразу дітей, які схильні усамітнюватися, і стежте, щоб інші малята не забували запрошувати їх до свого товариства.
